піаніно
ПІАНІНО, невідм., с. Великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально розташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано. Підходить [Любов] до піаніно і бере скілька акордів, не сідаючи (Л. Укр., II, 1951, 10); Ліда підійшла до піаніно, відкрила кришку і провела рукою по клавішах (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піаніно | піаніно |
Родовий | піаніно | піаніно |
Давальний | піаніно | піаніно |
Знахідний | піаніно | піаніно |
Орудний | піаніно | піаніно |
Місцевий | на/у піаніно | на/у піаніно |
Кличний | піаніно | піаніно |