роботяга
РОБОТЯГА, и, ч . і ж., розм. Роботяща, працьовита людина. Це був смирний чоловік.. Роботяга, все своє життя він не вилазив з тяжкої праці, наче з каторги (Мик., II, 1957, 368); [Платон:] Це наш терапевт. Найміцніший віл упав би за тиждень, коли б виходив стільки. Роботяга. Чудесна людина... (Корн., І, 1955, 124); Правда, раніш теж майже все робила сама Одарка Іванівна - непосидяча роботяга... (Коп., Дуже добре, 1937, 229); * Образно. Гули і гули в полі невтомні роботяги трактори (Ряб., Жайворонки, 1957, 67); // Робітник, робітниця. Як і личить роботязі, рукавиці взяв і скельця. Хліб, рюкзак, вода в баклазі... Тисне дужо на весельця... (Рудь, Дон. зорі, 1958, 80); - Чи немає у пана хазяїна якоїсь роботи?.. - Роботи? Он ба який! Звідки ж ти, роботяго, прибився? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | роботяга | роботяги |
Родовий | роботяги | роботяг |
Давальний | роботязі | роботягам |
Знахідний | роботягу | роботяг |
Орудний | роботягою | роботягами |
Місцевий | на/у роботязі | на/у роботягах |
Кличний | роботяго | роботяги |