розвінчування
РОЗВІНЧУВАННЯ, я, с . Дія за знач. розвінчувати. Гротескні образи і порівняння служать поетові в його сатиричному розвінчуванні ненависної йому дійсності, «царів» і «царят» (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 28); Вся творчість Коцюбинського останніх років життя - це нещадне викриття буржуазно-поміщицького лібералізму, розвінчування героїв реакції (Ком. Укр., 9, 1964, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розвінчування | розвінчування |
Родовий | розвінчування | розвінчувань |
Давальний | розвінчуванню | розвінчуванням |
Знахідний | розвінчування | розвінчування |
Орудний | розвінчуванням | розвінчуваннями |
Місцевий | на/у розвінчуванні | на/у розвінчуваннях |
Кличний | розвінчування | розвінчування |