розкачка
РОЗКАЧКА, и, ж., розм. Дія за знач. розкачуватися2. Резонансом пояснюється добре відоме з досвіду явище, коли невеличка «розкачка» пружного тіла (скажімо моста) викликає його руйнування (Курс мат. анал., II, 1956, 294); Жодної хвилини не пішло на розкачку, на пошуки матеріалів чи інструментів (Веч. Київ, 26.ІV 1968, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкачка | розкачки |
Родовий | розкачки | розкачок |
Давальний | розкачці | розкачкам |
Знахідний | розкачку | розкачки |
Орудний | розкачкою | розкачками |
Місцевий | на/у розкачці | на/у розкачках |
Кличний | розкачко | розкачки |