розпалубка
РОЗПАЛУБКА, и, ж., спец. 1. Розбирання опалубки бетонних і залізобетонних конструкцій чи споруд після того, як бетон набуде достатньої міцності. Піддон з панеллю по конвейєру надходить до камери термічної обробки. При розпалубці плівка легко відокремлюється від поверхні бетону (Веч. Київ, 19.II 1970, 1).
2. В архітектурі - додаткові склеписті частини основного склепіння. Якщо малі по височині і отвору циліндричні склепіння перетинаються з більшими склепіннями, то вони утворюють розпалубки (Архіт. Рад. Укр., 3, 1941, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпалубка | розпалубки |
Родовий | розпалубки | розпалубок |
Давальний | розпалубці | розпалубкам |
Знахідний | розпалубку | розпалубки |
Орудний | розпалубкою | розпалубками |
Місцевий | на/у розпалубці | на/у розпалубках |
Кличний | розпалубко | розпалубки |