розцвірінькатися
РОЗЦВІРІНЬКАТИСЯ, аюся, аєшся і РОЗЦВІРІНЧАТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Почати дуже цвірінькати, цвірінчати (про птахів); розщебетатися. - Бач - розцвірінькалась [пташка] як! (Л. Укр., І, 1951, 60); Мої старі друзяки - горобці так розцвірінчалися на одній вербі, що я, звичайно, не втримався і, заклавши пальці в рот, голосно свиснув (Сміл., Сашко, 1954, 24); // перен., розм. Почати швидко і дзвінко говорити (звичайно про дітей). Чумак з подивом слухав Горобця.. Чому це враз мовчазний Горобець отак розцвірінькався? (Збан., Переджнив'я, 1960, 422); - А ми вже закінчили школу... А ви ще учитесь! Так вам і треба! - Хто це так розцвірінчався? - обернувся до дівчаток Санько (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 69).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розцвірінькаюся | розцвірінькаємося |
2 особа | розцвірінькаєшся | розцвірінькаєтеся |
3 особа | розцвірінькається | розцвірінькаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розцвірінькався | розцвірінькалися |
Жіночий рід | розцвірінькалася | |
Середній рід | розцвірінькалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розцвірінькаймося | |
2 особа | розцвірінькайся | розцвірінькайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розцвірінькавшись |