ром
РОМ, у, ч. Міцний напій із соку, що перебродив, або з патоки тростинного цукру. Краньцовський сидів на лаві за столом, а перед ним мала плескатенька пляшечка з ромом, трохи надпита, та й чарка (Март., Тв., 1954, 341); Тарас Григорович урочисто поставив на стіл пляшку справжнього ямайського рому (Тулуб, В степу.., 1964, 328); Вона справно пила щоранку кофе з сухариками,.. увечері ніколи не забувала власноручно влити в чай ложечку запашного, міцного рому (Донч., III, 1956, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ром | роми |
Родовий | рома | ромів |
Давальний | ромові, рому | ромам |
Знахідний | рома | ромів |
Орудний | ромом | ромами |
Місцевий | на/у ромі | на/у ромах |
Кличний | роме | роми |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ром | роми |
Родовий | рому | ромів |
Давальний | ромові, рому | ромам |
Знахідний | ром | роми |
Орудний | ромом | ромами |
Місцевий | на/у ромі | на/у ромах |
Кличний | роме | роми |