різьбитися
РІЗЬБИТИСЯ, иться; мн. різьбляться; недок. 1. Проступати, окреслюватися, вимальовуватися на чому-небудь. Степові могили різьбляться на сірому передсвітанковому небі (Ю. Янов., II, 1954, 234); В стороні від дороги лежав несхожений сніг і дорога різьбилася чорною смугою на білому (Перв., Невигадане життя, 1958, 257); В нього на грудях виблискував страшно перев'яззю взятий Ремінь, весь в золоті, й тонко різьбились по нім візерунки (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 207).
2. Пас. до різьбити. * Образно. Перші композитори Радянської України складали міцний, ідейно монолітний колектив, їх.. щиро захоплював образ нової людини, що дедалі чіткіше різьбився найдосконалішим скульптором - вільним творчим життям (Мист., 4, 1967, 25).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | різьблюся | різьбимося |
2 особа | різьбишся | різьбитеся |
3 особа | різьбиться | різьбляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | різьбитимуся | різьбитимемося |
2 особа | різьбитимешся | різьбитиметеся |
3 особа | різьбитиметься | різьбитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | різьбився | різьбилися |
Жіночий рід | різьбилася | |
Середній рід | різьбилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | різьбімося | |
2 особа | різьбися | різьбіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | різьблячись | |
Минулий час | різьбившись |