садонути
САДОНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до саднути. - Вона .. як садоне мене у груди, так я аж під лавою опинився (Стор., І, 1957, 37); Дорош садонув його ногою в живіт. Німець відлетів у кущі (Тют., Вир, 1964, 319); // безос. - Здорово, здорово садонуло... Ну, куди ж влучило? - натягаючи шапку, жваво розпитував старий (Гончар, II, 1959, 217).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | садону | садонемо |
2 особа | садонеш | садонете |
3 особа | садоне | садонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | садонув | садонули |
Жіночий рід | садонула | |
Середній рід | садонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | садонімо | |
2 особа | садони | садоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | садонувши |