смутковий
СМУТКОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до смуток. Підходила [Леся] до фортепіано, торкала одноруч холодні клавіші - обзивались вони смутковими жалями (М. Ол., Леся, 1960, 112); Дороги життя вибирає людина. Вони бувають короткі й безмірно довгі, радісні і смуткові (Літ. Укр., 14.VI 1968, 1); * Образно. Вдяглися мрії у смуткові шати І понесли мене в дивний, мовчазний край (Л. Укр., І, 1951, 138).
2. рідко. Траурний, жалобний. Софія сиділа на канапці в чорній жалобній сукні. Вираз її обличчя не зовсім відповідав смутковому убранню (Л. Укр., III, 1952, 514).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смутковий | смуткова | смуткове | смуткові |
Родовий | смуткового | смуткової | смуткового | смуткових |
Давальний | смутковому | смутковій | смутковому | смутковим |
Знахідний | смутковий, смуткового | смуткову | смуткове | смуткові, смуткових |
Орудний | смутковим | смутковою | смутковим | смутковими |
Місцевий | на/у смутковому, смутковім | на/у смутковій | на/у смутковому, смутковім | на/у смуткових |