сп'яніти
СП'ЯНІТИ, ію, ієш. Док. до п'яніти. Уже сп'янів [Карпо], у нього посоловіли очі (Шиян, Баланда, 1957, 42); Я.. дуже багато була надворі і сп'яніла від повітря (Л. Укр., V, 1956, 338); Ми сп'яніли від духмяного подиху поля, від гіркого запаху свиріпи (Збан., Єдина, 1959, 278); Підстьобнутий образою, він сп'янів від гніву (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 29); // Виражати стан запаморочення (про посмішку, очі). Зашарілось лице у Івана, очі сп'яніли (Вас., І, 1959, 302).
Сп'яніти від успіху (від успіхів) - втратити здатність тверезо й самокритично оцінювати реальну дійсність під впливом досягнутого в якійсь справі. І сталась з людиною зміна крута: Сп'янівши від успіху того, Директор заводу «Чавунна плита» Влюбився... у себе ж самого! (С. Ол., Вибр., 1959, 275).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сп'янію | сп'яніємо |
2 особа | сп'янієш | сп'янієте |
3 особа | сп'яніє | сп'яніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сп'янів | сп'яніли |
Жіночий рід | сп'яніла | |
Середній рід | сп'яніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сп'яніймо | |
2 особа | сп'яній | сп'янійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сп'янівши |