сполучуваний
СПОЛУЧУВАНИЙ, а, е, грам. Який сполучається. Щодо характеру взаємозв'язку сполучуваних слів, словосполучень чи речень розрізняють сполучники сурядності, або сурядні, і сполучники підрядності, або підрядні (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 335).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сполучуваний | сполучувана | сполучуване | сполучувані |
Родовий | сполучуваного | сполучуваної | сполучуваного | сполучуваних |
Давальний | сполучуваному | сполучуваній | сполучуваному | сполучуваним |
Знахідний | сполучуваний, сполучуваного | сполучувану | сполучуване | сполучувані, сполучуваних |
Орудний | сполучуваним | сполучуваною | сполучуваним | сполучуваними |
Місцевий | на/у сполучуваному, сполучуванім | на/у сполучуваній | на/у сполучуваному, сполучуванім | на/у сполучуваних |