старослов'янський
СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКИЙ, а, е. Стос. до літературно-писемної культури слов'ян епохи IХ-XI ст., пов'язаний з нею. Перше застосування старослов'янської мови, як і винахід письма для неї, історичний переказ пов'язує з іменами двох староболгарських культурних діячів - Кирила та Мефодія (Iст. укр. літ., І, 1954, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | старослов'янський | старослов'янська | старослов'янське | старослов'янські |
Родовий | старослов'янського | старослов'янської | старослов'янського | старослов'янських |
Давальний | старослов'янському | старослов'янській | старослов'янському | старослов'янським |
Знахідний | старослов'янський, старослов'янського | старослов'янську | старослов'янське | старослов'янські, старослов'янських |
Орудний | старослов'янським | старослов'янською | старослов'янським | старослов'янськими |
Місцевий | на/у старослов'янському, старослов'янськім | на/у старослов'янській | на/у старослов'янському, старослов'янськім | на/у старослов'янських |