старостувати
СТАРОСТУВАТИ, ую, уєш, недок. Бути старостою. Горе тому селу, де дурень старостує (Укр.. присл.., 1963, 112); Грицько Лисогорко ретельно виконував своє, перше в житті громадське доручення, справно старостував у новонародженому хоровому гуртку (Речм., Весн. Грози, 1961, 151); [Гаврило:] Скільки літ старостую, а ні разу без рушника не вертався (Кроп., III, 1959, 148).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старостую | старостуємо |
2 особа | старостуєш | старостуєте |
3 особа | старостує | старостують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старостуватиму | старостуватимемо |
2 особа | старостуватимеш | старостуватимете |
3 особа | старостуватиме | старостуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | старостував | старостували |
Жіночий рід | старостувала | |
Середній рід | старостувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старостуймо | |
2 особа | старостуй | старостуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | старостуючи | |
Минулий час | старостувавши |