сторожити
СТОРОЖИТИ, жу, жиш, недок . 1. неперех. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожувати. Хомці буде робота, зопне [зіпне] курінь і буде сторожити, а то от нігде не найде місця... (Мирний, IV, 1955, 212); - Ти постав мене на конюшні, - радить кінь Добрян, - ..а сам під міст іди сторожити... (Шиян, Іван - мужицький син, 1959, 40).
2. перех. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось. - Ге, дітки.. Ідіть собі... Я вже тут... сторожитиму село (Збан., Таємниця.., 1971, 35); * У порівн. Під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель, немов сторожив вхід до оселі (Коцюб., І, 1955, 237); // Уважно стежити за ким-, чим-небудь, підстерігати когось, щось. Микався себелик, плітка викидалась: Всюди лютий ворог здобич сторожив... (Щог., Поезії, 1958, 358); Діти сторожили шлях за селом, найменший галас будив тривогу (Коцюб., II, 1955, 96); Все.. життя недовірливо сторожили [Тимофія] чужі очі (Стельмах, II, 1962, 34).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сторожу | сторожимо |
2 особа | сторожиш | сторожите |
3 особа | сторожить | сторожать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сторожитиму | сторожитимемо |
2 особа | сторожитимеш | сторожитимете |
3 особа | сторожитиме | сторожитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сторожив | сторожили |
Жіночий рід | сторожила | |
Середній рід | сторожило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сторожімо | |
2 особа | сторожи | сторожіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сторожачи | |
Минулий час | стороживши |