супоня
СУПОНЯ, і, ж. Ремінь, яким стягають хомут, запрягаючи коня. - Загнув батько дугу, Тягне мати супоню, А ти зав'яжи.. , доню (Шевч., І, 1951, 129); Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в'язав супоню, неначе ворога свого мотузував (Ле, Ю. Кудря, 1956, 23); * Образно. Хай змиє з нас рідна, пролита вже кров Знаки від рабської супоні, І в січу славетну ми ринемо знов... До броні, слов'яни, до броні! (Стар., Поет. тв., 1958, 39); * У порівн. Він таки добре зголоднів за дорогу, живіт стягло, як супонею (Тют., Вир, 1964, 434).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | супоня | супоні |
Родовий | супоні | супонь |
Давальний | супоні | супоням |
Знахідний | супоню | супоні |
Орудний | супонею | супонями |
Місцевий | на/у супоні | на/у супонях |
Кличний | супоне | супоні |