сіконути
СІКОНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Підсил. до сікнути. Гикнув [Тимко] від удару і впав на купу свіжої землі, але потім схопився і, згрібши лопату вобіруч, сіконув нею на два сантиметри вище голови старого (Тют., Вир, 1964, 93); Солдати не пробігли й півсотні кроків, як їх сіконули нищівним огнем (Цюпа, Добротворець, 1971, 3); Не ставали поруч Дорохтей і Іван, а зустрінуться, бувало, то голови завертають аж за плечі, або раптом і сіконе Плачинда: - То іще дихаєш? - Правдою дихаю. А тебе, Дорохтею, ще від кривди на кольки не схопило? (Стельмах, І, 1962, 237).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сікону | сіконемо |
2 особа | сіконеш | сіконете |
3 особа | сіконе | сіконуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сіконув | сіконули |
Жіночий рід | сіконула | |
Середній рід | сіконуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сіконімо | |
2 особа | сікони | сіконіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сіконувши |