таборище
ТАБОРИЩЕ, а, с . 1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.). [Гелен:] Підіть за браму - зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, - богам троянським в дар дали ахейці того коня (Л. Укр., II, 1951, 302); А над радгоспним степом тим часом звихрюється клубочком курява, мчить звідти вилиняла директорська «Побєда», підкочує, зупиняється перед таборищем каналобудівників (Гончар, Тронка, 1963, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | таборище | таборища |
Родовий | таборища | таборищ |
Давальний | таборищу | таборищам |
Знахідний | таборище | таборища |
Орудний | таборищем | таборищами |
Місцевий | на/у таборищі | на/у таборищах |
Кличний | таборище | таборища |