тарахкотілка
ТАРАХКОТІЛКА, и, ж., розм. 1. Поганенький візок. Їхала Хима з Єрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче (Номис, 1864, № 11439).
2. перен. Жінка, яка говорить швидко, багато й часто, звичайно про те, що не варте уваги. - Ох, кого ж це він задумав брати?.. Якусь дзигу, якусь крутілку [крутилку], голосну, як дзвін, крикуху, тарахкотілку. А я люблю спокій, щоб у хаті було тихо (Н.-Лев., VI, 1966, 319).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тарахкотілка | тарахкотілки |
Родовий | тарахкотілки | тарахкотілок |
Давальний | тарахкотілці | тарахкотілкам |
Знахідний | тарахкотілку | тарахкотілки, тарахкотілок |
Орудний | тарахкотілкою | тарахкотілками |
Місцевий | на/у тарахкотілці | на/у тарахкотілках |
Кличний | тарахкотілко | тарахкотілки |