трак
ТРАК, а, ч., спец. Кільце гусениці трактора, танка тощо. Клацаючи натертими до блиску траками, вони [танки] летять на батарею (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 534); Від озера до озера, з села і до села Під траками бульдозера дорога пролягла (Дор., Єдність, 1950, 71); Трактор гінко виїжджає з розчинених навстіж дверей майстерні. Він весело вицокує траками гусениць (Рад. Укр., 11.I 1973, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трак | траки |
Родовий | трака | траків |
Давальний | тракові, траку | тракам |
Знахідний | трак | траки |
Орудний | траком | траками |
Місцевий | на/у траку | на/у траках |
Кличний | траку | траки |