транспортир
ТРАНСПОРТИР, а, ч. Креслярський прилад, що має форму півкола, поділеного на 180°, з лінійкою; за його допомогою будують і вимірюють кути на кресленнях. Для вимірювання кутів застосовується особливий прилад - транспортир. Цей прилад.. являє собою півколо, дуга якого поділена на 180&186; (Геом., І, 1956, 12); При вимірюванні кута транспортир накладають так, щоб ребро лінійки його сумістилось з однією стороною вимірюваного кута (Кресл., 1956, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | транспортир | транспортири |
Родовий | транспортира | транспортирів |
Давальний | транспортирові, транспортиру | транспортирам |
Знахідний | транспортир | транспортири |
Орудний | транспортиром | транспортирами |
Місцевий | на/у транспортирі | на/у транспортирах |
Кличний | транспортире | транспортири |