туркотіння
ТУРКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. туркотіти і звуки, утворювані цією дією. Линуло далеко по лісу мрійливе й приємне туркотіння горлиць (Шиян, Баланда, 1957, 128); Малий синок,.. сповнений уваги до туркотіння сестриці, непорушно сидів у Огея на колінах (Досв., Вибр., 1959, 268); Заколисаний рівномірним туркотінням агрегату, [Байда] приплющує очі (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 100); * У порівн. Голос бринів ніжно і тихо, як туркотіння лісної горлиці (Тулуб, Людолови, II, 1957, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туркотіння | туркотіння |
Родовий | туркотіння | туркотінь |
Давальний | туркотінню | туркотінням |
Знахідний | туркотіння | туркотіння |
Орудний | туркотінням | туркотіннями |
Місцевий | на/у туркотінні | на/у туркотіннях |
Кличний | туркотіння | туркотіння |