тьмавий
ТЬМАВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тьмяний. Мовчки пробиралася ловецька дружина.. у тьмавій гущавині (Фр., VI, 1951, 11); За деревами виднілася крита машина бригадної рації, над нею коливалася, поблискуючи тьмавим металом, тонка хворостинка антени (Перв., Дикий мед, 1963, 416); Ось перевела [Шура] погляд у поле, тьмаве, холодне, осіннє (Гончар, III, 1959, 217).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тьмавий | тьмава | тьмаве | тьмаві |
Родовий | тьмавого | тьмавої | тьмавого | тьмавих |
Давальний | тьмавому | тьмавій | тьмавому | тьмавим |
Знахідний | тьмавий, тьмавого | тьмаву | тьмаве | тьмаві, тьмавих |
Орудний | тьмавим | тьмавою | тьмавим | тьмавими |
Місцевий | на/у тьмавому, тьмавім | на/у тьмавій | на/у тьмавому, тьмавім | на/у тьмавих |