тюбик
ТЮБИК, рідко ТУБИК, а, ч. М'яка трубочка для крему, зубної пасти, клею, фарби і т. ін., вміст якої добувають видавлюванням. У нього лежать сотні тюбиків фарб. Свій заробіток він залишає в магазині, вишукуючи нових кольорів (Ю. Янов., І, 1958, 133); Шевченко розклав на постелі малярське приладдя і, як дитина милується своїми іграшками, милувався плитками акварелі, тюбиками олійних фарб, пензлями, етюдником, мольбертом (Тулуб, В степу.., 1964, 245); Жінка дістала із сумочки тюбик з вазеліном, видушила на долоню блискучий кавалочок і взялася натирати йому шию, груди (Гуц., Скупана.., 1965, 58); Всередині [сумочки] я побачив шовкову хустинку з ініціалами Л. Ш., тубик з губною помадою, флакончик «Кримської троянди», гребінець (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тюбик | тюбики |
Родовий | тюбика | тюбиків |
Давальний | тюбикові, тюбику | тюбикам |
Знахідний | тюбик | тюбики |
Орудний | тюбиком | тюбиками |
Місцевий | на/у тюбику | на/у тюбиках |
Кличний | тюбику | тюбики |