угодованець
УГОДОВАНЕЦЬ, -нця, ч. Див. пристосуванець.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угодованець | угодованці |
Родовий | угодованця | угодованців |
Давальний | угодованцеві, угодованцю | угодованцям |
Знахідний | угодованця | угодованців |
Орудний | угодованцем | угодованцями |
Місцевий | на/у угодованці, угодованцеві | на/у угодованцях |
Кличний | угодованцю | угодованці |