фатум
ФАТУМ, у, ч. Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян - таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього існуючого; неминучість. [Любов:] І я раз була щаслива, така щаслива... Нащо мені перебили се щастя... Ах, що я дурницю говорю? Хіба се можна перебити, чи одвернути? Се фатум, се мойра! (Л. Укр., II, 1951, 70); Трагізм древніх був побудований на ідеї непереможної долі, невідкличного фатуму, невблаганної Мойри, на ідеї сили, котрій підвладні були не тільки люди, а й боги грецького Олімпу (Рильський, Веч. розмови, 1964, 89); *У порівн. Обидва гравці й не ворухнулися. Куля, як фатум, вирішувала долю чемпіона біля самого краю щастя (Ле, В снопі.., 1960, 278).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фатум | фатуми |
Родовий | фатуму | фатумів |
Давальний | фатумові, фатуму | фатумам |
Знахідний | фатум | фатуми |
Орудний | фатумом | фатумами |
Місцевий | на/у фатумі | на/у фатумах |
Кличний | фатуме | фатуми |