формотворення
ФОРМОТВОРЕННЯ, я, с . 1. Утворення, поява нових форм. В історичному процесі формотворення народного зодчества, і зокрема, дерев'яного, природні умови відіграли значну роль (Дерев. зодч. Укр., 1949, 7); Взаємодія людини з природою в процесі доцільного, трудового формотворення є технічною стороною праці, а взаємодія між людьми становить її соціальну сторону (Ком. Укр., 12, 1969, 34); Формотворення рослинних організмів.
2. лінгв. Утворення граматичних форм того самого слова; словозміна. Формотворення за аналогією полягає у зміні зовнішнього вигляду граматичних форм внаслідок підсвідомої заміни в них одного елемента іншим (Мовозн., XVI, 1961, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | формотворення | формотворення |
Родовий | формотворення | формотворень |
Давальний | формотворенню | формотворенням |
Знахідний | формотворення | формотворення |
Орудний | формотворенням | формотвореннями |
Місцевий | на/у формотворенні | на/у формотвореннях |
Кличний | формотворення | формотворення |