фурчати
ФУРЧАТИ, чу, чиш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (Збірник про Кроп., 1955, 6); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 787); // Утворювати деренчливий звук при роботі (про механізми). Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки, парові машини свистали (Ков., Світ.., 1960, 24).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фурчу | фурчимо |
2 особа | фурчиш | фурчите |
3 особа | фурчить | фурчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фурчатиму | фурчатимемо |
2 особа | фурчатимеш | фурчатимете |
3 особа | фурчатиме | фурчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | фурчав | фурчали |
Жіночий рід | фурчала | |
Середній рід | фурчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фурчімо | |
2 особа | фурчи | фурчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | фурчачи | |
Минулий час | фурчавши |