цегляний
ЦЕГЛЯНИЙ, а, е. 1. Зробл. з цегли. На цегляній долівці лежали кружки від кадоба та купа мокрої мерви (Коцюб., І, 1955, 39); Дрогобич здалека бовваніє в садах, підіймаючись цегляними димарями нафтоперегінних заводів (Кучер, Дорога.., 1958, 159); // Який утворився внаслідок руйнування цегли. Пом'ятий, змучений, весь покритий червоним цегляним пилом, у червоному жупані, з тремтячими червоними руками, він був, здавалося, у відчаї (Довж., І, 1958, 269); Запах цегляного пороху і недавнього бою ще стояв у кімнаті (Багмут, Опов., 1959, 77).
2. Який нагадує цеглу (про колір); жовто-червоний. Голова колгоспу дуже сподобався Марині з перших хвилин зустрічі. Обличчя в нього цегляного кольору від засмаги, рухи спокійні й повільні (Коп., Сусіди, 1955, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цегляний | цегляна | цегляне | цегляні |
Родовий | цегляного | цегляної | цегляного | цегляних |
Давальний | цегляному | цегляній | цегляному | цегляним |
Знахідний | цегляний, цегляного | цегляну | цегляне | цегляні, цегляних |
Орудний | цегляним | цегляною | цегляним | цегляними |
Місцевий | на/у цегляному, цеглянім | на/у цегляній | на/у цегляному, цеглянім | на/у цегляних |