цикнути
ЦИКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до цикати. - Лізьмо,- скомандував Матрос. Черв'як легенько цикнув (Мик., Повісті.., 1956, 103); Брязнули рушниці, цикнули патрони. Громада затихла (Гр., II, 1963, 155); - Цс...- цикнула жінка на нього,- там Доря (Коцюб., II, 1955, 367); На прив'язі кинувся пес, гавкнув вороже, але тут же й умовк. Хтось з господарів цикнув на нього (Вільде, Опов., 1954, 14); - То справа не твого розуму,- цикнув Антон, розмахуючи руками (Чорн., Потік.., 1956, 18).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цикну | цикнемо |
2 особа | цикнеш | цикнете |
3 особа | цикне | цикнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цикнув | цикнули |
Жіночий рід | цикнула | |
Середній рід | цикнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цикнімо | |
2 особа | цикни | цикніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | цикнувши |