чубчик
ЧУБЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чуб. До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром. На лоб спадає русяве пасемце чубчика (Ткач, Арена, 1960, 163); Шовковиста ковила викинула ніжні чубчики (Цюпа, Краяни, 1971, 85); // Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки). Волосся стригла коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала [Марина] переважно розпатлана - з чубчиком на лобі (Смолич, Мир.., 1958, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чубчик | чубчики |
Родовий | чубчика | чубчиків |
Давальний | чубчикові, чубчику | чубчикам |
Знахідний | чубчик | чубчики |
Орудний | чубчиком | чубчиками |
Місцевий | на/у чубчику | на/у чубчиках |
Кличний | чубчику | чубчики |