шантрапа
ШАНТРАПА, и, зневажл. 1. ч. і ж. Пуста, нікчемна людина. - Газетяр може собі бути тричі бездарним, і все-таки його називатимуть "чесним трудівником преси", а не "шантрапою" (Л. Укр., III, 1952, 701).
2. ж., збірн. Пусті, нікчемні люди. Зала знову охнула. Міністри переглянулися. Чиновницька молода шантрапа верескливо, з викликом зареготала й демонстративно заплескала в долоні (Полт., Повість.., 1960, 581).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шантрапа | шантрапи |
Родовий | шантрапи | шантрап |
Давальний | шантрапі | шантрапам |
Знахідний | шантрапу | шантрап |
Орудний | шантрапою | шантрапами |
Місцевий | на/у шантрапі | на/у шантрапах |
Кличний | шантрапо | шантрапи |