шапар
ШАПАР, я, ч., заст., діал. 1. Те саме, що шафар. Він був тут [у тюрмі] за шапаря. Цю "посаду" посідав уже кілька місяців, і всі були задоволені його розподілом сніданків та вечер (Досв., Вибр., 1959, 134).
2. Шапкар. Ей, миряне! шевці, кравці, крамарі, шапарі! сходіться, сходіться ради послухати, табаки понюхати! (Номис, 1864, № 6126).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шапар | шапарі |
Родовий | шапаря | шапарів |
Давальний | шапареві, шапарю | шапарям |
Знахідний | шапаря | шапарів |
Орудний | шапарем | шапарями |
Місцевий | на/у шапарі | на/у шапарях |
Кличний | шапарю | шапарі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шапар | шапари |
Родовий | шапара | шапарів |
Давальний | шапарові, шапару | шапарам |
Знахідний | шапар | шапари |
Орудний | шапаром | шапарами |
Місцевий | на/у шапарі | на/у шапарах |
Кличний | шапаре | шапари |