шворінь
ШВОРІНЬ, рня, ч. Металевий або дерев'яний стержень, що є вертикальною віссю передка воза, візка чи поворотним пристроєм в автомобілі, локомотиві і т. ін. [Гавкун:] Ану лишень, назвіть усі частини чумацького воза. А нуте, хто знає?.. [Василь:] Шворінь і такі інші подробиці (Сам., II, 1958, 108); Причіп-розпуск зроблено без кузова, він має поворотний коник, який з'єднується з рамою з допомогою шворня (Автомоб., 1957, 16); Гаврило десь іде вулицею з товстим шворнем у руках (Мик., II, 1957, 20); На землі під ґанком, спиною обпершись об колону, Невкипілий стояв з шворнем у зведеній над головою руці (Головко, II, 1957, 309).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шворінь | шворні |
Родовий | шворня | шворнів |
Давальний | шворневі, шворню | шворням |
Знахідний | шворінь | шворні |
Орудний | шворнем | шворнями |
Місцевий | на/у шворні | на/у шворнях |
Кличний | шворню | шворні |