шелепнути
ШЕЛЕПНУТИ, ну, неш, док., діал. 1. Однокр. до шелепати 1.
2. З силою ударити; // безос. Тілько що Федір уступив у хату, як його ще на порозі привітав нестямний крик.. Федора наче в груди кулаком шелепнуло (Мирний, IV, 1955, 229); // Упасти, перев. з глухим звуком, шумом. Він так і шелепнув у саму середину (Сл. Гр.); Навіть забув [Мусій], якої висоти сінешній поріг-зачепився і мало не шелепнув серед сіней (Речм., Весн. грози, 196І, 142).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шелепну | шелепнемо |
2 особа | шелепнеш | шелепнете |
3 особа | шелепне | шелепнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шелепнув | шелепнули |
Жіночий рід | шелепнула | |
Середній рід | шелепнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шелепнімо | |
2 особа | шелепни | шелепніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шелепнувши |