шуряк
ШУРЯК, а, ч., розм. Те саме, що шурин. Гордий, самостійний, вихований батьком на просторі та в шані, парубок понісся, як вітер, карати шуряка за сестрину наругу (Л. Янов., І, 1959, 310); Перед ними на серветці стояло вино, бокали і бісквіти. Пив Хоменків шуряк і зрідка сам господар (Сміл., Сад, 1952, 195).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шуряк | шуряки |
Родовий | шуряка | шуряків |
Давальний | шурякові, шуряку | шурякам |
Знахідний | шуряка | шуряків |
Орудний | шуряком | шуряками |
Місцевий | на/у шуряку, шурякові | на/у шуряках |
Кличний | шуряче | шуряки |