ярувати
ЯРУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Бути в стані сильного гніву; лютувати. Потім ярує [Турн] од досади, Виводить військо із засади І гору покида, і ліс (Котл., І, 1952, 279).
2. перен. Виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища). Ой, ярує вітер в червоних таволгах: як зірветься - ввесь цвіт знесе! (Др.-Хмара, Вибр., 1969,20).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярую | яруємо |
2 особа | яруєш | яруєте |
3 особа | ярує | ярують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | яруватиму | яруватимемо |
2 особа | яруватимеш | яруватимете |
3 особа | яруватиме | яруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ярував | ярували |
Жіночий рід | ярувала | |
Середній рід | ярувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | яруймо | |
2 особа | яруй | яруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | яруючи | |
Минулий час | ярувавши |