імунітет
ІМУНІТЕТ, у, ч. 1. мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Несприйнятливість до проникнення паразитів, до дії їх отруйних продуктів і взагалі до дії чужорідних речовин, що потрапляють в організм, зветься імунітетом (Наука.., 9, 1956, 17); Людина, що перенесла інфекцію, стає несприйнятливою до повторного зараження - набуває активного імунітету (Підручник дезинф., 1953, 33).
2. юр. Звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані. На працівників торгпредства.. не можуть не поширюватися ті самі дипломатичні привілеї тії імунітети, якими користуються відповідальні категорії співробітників посольств (Рад. Укр., 8.II 1962).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | імунітет | імунітети |
Родовий | імунітету | імунітетів |
Давальний | імунітетові, імунітету | імунітетам |
Знахідний | імунітет | імунітети |
Орудний | імунітетом | імунітетами |
Місцевий | на/у імунітеті | на/у імунітетах |
Кличний | імунітете | імунітети |