гадь
ГАДЬ, і, ж., вбірн,, діал. Гаддя. В хаті була всяка гадь.. вужі та ящірки (Сл. Гр.); Так же й ти колись любила в хорі золотом звучать. О, за що тебе убила Лютая фашистська гадь? (Тич., II, 1957, 196); * У порівн. В зболілім серці, наче темна гадь, клубились сумніви, понурі думи (Фр., XIII, 1954, 221).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гадь | гаді |
Родовий | гаді | гадей |
Давальний | гаді | гадям |
Знахідний | гадь | гаді |
Орудний | гаддю | гадями |
Місцевий | на/у гаді | на/у гадях |
Кличний | гаде | гаді |
гаддя
ГАДДЯ, я, с. Збірн. до гад. Сидить коваль у темниці, світла божого не бачить, холодно та вогко, жаби та інше гаддя повзає по тілі (Кобр., Вибр., 1954, 179); Кам'янистий берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки, різне гаддя (Ю. Янов., І, 1958, 509); * Образно. А вітер потужно роздимав полум'я, багряне гаддя проповзало поміж людей, рвалося вперед (Гончар, Новели, 1954, 112); - Дотепер не був я шахраєм та й відтепер не гадаю ним бути... Гаддя ви сорокате! (Вільде, Повнол. діти, 1960, 375).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гаддя | гаддя |
Родовий | гаддя | гадь |
Давальний | гаддю | гаддям |
Знахідний | гаддя | гадь |
Орудний | гаддям | гаддями |
Місцевий | на/у гадді | на/у гаддях |
Кличний | гаддя | гаддя |