галич
ГАЛИЧ, і, ж. Збірн. до галка 1. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить, Не галич чорна поле вкрила, Не буйний вітер се шумить (Котл., І, 1952, 194); Тривожно каркаючи, знялася в повітря галич (Шиян, Гроза.., 1956, 29); * У порівн. А хлоп'яки, мов галич, укрили подорожні дерева (Панч, III, 1956, 542).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | галич | галичі |
Родовий | галичі | галичей |
Давальний | галичі | галичам |
Знахідний | галич | галичей |
Орудний | галиччю | галичами |
Місцевий | на/у галичі | на/у галичах |
Кличний | галиче | галичі |