гарець
ГАРЕЦЬ, рця, ч. , заст. 1. У дореволюційній Росії - міра сипких тіл, що дорівнює 3,28 літра. На качку давали з економії по гарцеві зерна, але качка за літо здохла б, а не прохарчувалась би тим гарцем (Н.-Лев., II, 1956, 187).
2. Посудина, що вміщує таку кількість речовини. Ліля і Марися гарцями збирали [хрущі] і топили (Л. Укр., V, 1956, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гарець | гарці |
Родовий | гарця | гарців |
Давальний | гарцеві, гарцю | гарцям |
Знахідний | гарець | гарці |
Орудний | гарцем | гарцями |
Місцевий | на/у гарці | на/у гарцях |
Кличний | гарцю | гарці |