гаркати
ГАРКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Кричати різко і уривчасто. На зборах лагідно говорить [Масло], а й конторці своїй гаркає (Хижняк, Невгамовна, 1961, 8); Іноді він [пан] давав за портрет карбованця, а іноді тільки гаркав і робив дурні зауваження (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 114); // на кого. Погрожувати окриком. Поліцмейстери гаркали на мене, чіплялись до найменшої дрібнички (Збірник про Кроп., 1955, 242).
2. Видавати гучний уривчастий звук. І чітко тоді строчили кулемети й гаркали залпи (Головко, І, 1957, 94); // по чому. З силою стукати, видаючи гучний уривчастий звук. Обурений, я схоплююсь і, не тямлячи себе, гаркаю по столу кулаком (Кол., На фронті.., 1959, 161).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гаркаю | гаркаємо |
2 особа | гаркаєш | гаркаєте |
3 особа | гаркає | гаркають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гаркатиму | гаркатимемо |
2 особа | гаркатимеш | гаркатимете |
3 особа | гаркатиме | гаркатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гаркав | гаркали |
Жіночий рід | гаркала | |
Середній рід | гаркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гаркаймо | |
2 особа | гаркай | гаркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гаркаючи | |
Минулий час | гаркавши |