горластий
ГОРЛАСТИЙ, а, е, розм. Який має гучний голос. Його думки далеко були від книжки; його очі знай бігали то поза вікном, де горластий півень несамовито голосив на увесь двір, то по хаті... (Мирний, IV, 1955, 28); - Вилупляться вони [пташенята], і зозуленя між ними, горласте та люте (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265); // Який любить голосно поговорити, посперечатися на повний голос; крикливий. «Божеські» прихильники - заялозені лавошники та горласті перекупки з базарів, мотали без упину язиками (Ю. Янов., І, 1958, 63); - Повинна зайти [Річинська] до мене й порадитись, бо інакше заклюють її ті горласті баби (Вільде, Сестри.., 1958, 173).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | горластий | горласта | горласте | горласті |
Родовий | горластого | горластої | горластого | горластих |
Давальний | горластому | горластій | горластому | горластим |
Знахідний | горластий, горластого | горласту | горласте | горласті, горластих |
Орудний | горластим | горластою | горластим | горластими |
Місцевий | на/у горластому, горластім | на/у горластій | на/у горластому, горластім | на/у горластих |