грубник
ГРУБНИК, а, ч. Робітник, що палить у грубах, печах і т. ін. Грубники, годинами не раз пересиджуючи при печах,.. мали повну можливість шпіонувати й доносити своїм товаришам [арештантам] усе, що діється в канцелярії (Фр., VI, 1951, 189); Влітку він працював на полі, а взимку - за грубника на гуральні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 136).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грубник | грубники |
Родовий | грубника | грубників |
Давальний | грубникові, грубнику | грубникам |
Знахідний | грубника | грубників |
Орудний | грубником | грубниками |
Місцевий | на/у грубнику, грубникові | на/у грубниках |
Кличний | грубнику | грубники |