грубуватий
ГРУБУВАТИЙ, а, е. 1. Трохи грубий (у 1- 4, 7 знач.). Здавалося, що його великому сильному тілу тісно у грубуватій сірій матерії костюма (Собко, Справа.., 1959, 48); Сильне, з грубуватими рисами Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості (Жур., Звич. турботи, 1960, 73); Голос його, грубуватий, густий, не пасував до його зовнішності (Коп., Вибр., 1953, 324).
2. Не зовсім, не досить ввічливий, трохи різкий. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (Н.-Лев., IV, 1956, 65); Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Довж., Зач. Десна, 1957, 217).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | грубуватий | грубувата | грубувате | грубуваті |
Родовий | грубуватого | грубуватої | грубуватого | грубуватих |
Давальний | грубуватому | грубуватій | грубуватому | грубуватим |
Знахідний | грубуватий, грубуватого | грубувату | грубувате | грубуваті, грубуватих |
Орудний | грубуватим | грубуватою | грубуватим | грубуватими |
Місцевий | на/у грубуватому, грубуватім | на/у грубуватій | на/у грубуватому, грубуватім | на/у грубуватих |