злодіячка
ЗЛОДІЯЧКА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка займається дрібними крадіжками. Через рік, через два з малої та доброї дитини зробився якийсь лихий злодіячка (Мирний, І, 1949, 262); Він був старий коновод і не любив лигатися з звичайними міськими злодіячками, що жили з дрібної крадіжки (Гр., II, 1963, 277).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злодіячка | злодіячки |
Родовий | злодіячки | злодіячок |
Давальний | злодіячці | злодіячкам |
Знахідний | злодіячку | злодіячок |
Орудний | злодіячкою | злодіячками |
Місцевий | на/у злодіячці | на/у злодіячках |
Кличний | злодіячко | злодіячки |