малолюдний
МАЛОЛЮДНИЙ, а, е. Такий, на якому перебуває, присутня мала кількість людей. Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (Коцюб., II, 1955, 284); Похорон був малолюдним (Дмит., Розлука, 1957, 19); // Такий, де живе небагато людей. Віщав [дзвін] навколо кожній хаті Про бідні виручкою дні В тій малолюдній, небагатій, У тихій нашій стороні (Мал., Серце.., 1959, 213).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | малолюдний | малолюдна | малолюдне | малолюдні |
Родовий | малолюдного | малолюдної | малолюдного | малолюдних |
Давальний | малолюдному | малолюдній | малолюдному | малолюдним |
Знахідний | малолюдний, малолюдного | малолюдну | малолюдне | малолюдні, малолюдних |
Орудний | малолюдним | малолюдною | малолюдним | малолюдними |
Місцевий | на/у малолюдному, малолюднім | на/у малолюдній | на/у малолюдному, малолюднім | на/у малолюдних |