мимрити
МИМРИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех. Говорити тихо, невиразно; бурмотіти. В однім селі був старенький піп, да мало що він тямив в писанії. Ото було як править службу, осідлає носа окулярами да й мимрить собі щось під носом (Україна.., І, 1960, 129); - Бач! плачуть, а лихо роблять! - мимрила Онися (Н.-Лев., III, 1956, 210); Зрідка окремі фрази він вимовляв голосно, інші - мимрив крізь зуби і жестикулював (Ю. Янов., І, 1958, 179); Спершись на ціпок, Беззубо мимрить [дідок] про жінок (Рильський, Поеми, 1957, 151); * Образно. Циган б'є у бубон дзвінко, Плаче скрипка, мимрить бас... (Перв., II, 1958, 143).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мимрю | мимримо |
2 особа | мимриш | мимрите |
3 особа | мимрить | мимрять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мимритиму | мимритимемо |
2 особа | мимритимеш | мимритимете |
3 особа | мимритиме | мимритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мимрив | мимрили |
Жіночий рід | мимрила | |
Середній рід | мимрило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мимрімо | |
2 особа | мимри | мимріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мимрячи | |
Минулий час | мимривши |