монумент
МОНУМЕНТ, а, ч. Архітектурна або скульптурна Споруда на честь видатної події або особи; пам'ятник. Гора, поросла диким деревом. Між деревом на галявині монумент поета. (Вас., III, 1960, 489); 24 березня 1935 року в Харкові відбулося.. відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченкові - одного з найкращих на той час монументів у Радянському Союзі (Мист., 2, 1961, 13); // Споруда на могилі з мармуру, бронзи, граніту тощо на пам'ять про померлого. Чернігівські земляки, вкупі з сином поета, становлять над його [Л. Глібова] могилою невеличкий монумент - надгробок (Коцюб., III, 1955, 202).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монумент | монументи |
Родовий | монумента | монументів |
Давальний | монументові, монументу | монументам |
Знахідний | монумент | монументи |
Орудний | монументом | монументами |
Місцевий | на/у монументі | на/у монументах |
Кличний | монументе | монументи |