мордований
МОРДОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до мордувати. Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами.., без гасу, без солі, ..в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляхах історії і болючими очима дивився тільки на землю (Стельмах, II, 1962, 51).
2. прикм. Лютий, злий. В мечетях, в обителі про кару аллахову безкарні плани, як пси мордовані, гарчали (Ле, Міжгір'я, 1953, 183); // розм. Примхливий, норовистий. - Цур йому, пек йому! Геть його сюди! Нехай старостів шле - піду. - Така мордована! (Барв., Опов.., 1902, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мордований | мордована | мордоване | мордовані |
Родовий | мордованого | мордованої | мордованого | мордованих |
Давальний | мордованому | мордованій | мордованому | мордованим |
Знахідний | мордований, мордованого | мордовану | мордоване | мордовані, мордованих |
Орудний | мордованим | мордованою | мордованим | мордованими |
Місцевий | на/у мордованому, мордованім | на/у мордованій | на/у мордованому, мордованім | на/у мордованих |